Соматоформні розлади - це коли симтоми схожі на тілесну хворобу, але причина - у психіці, стресі чи емоціях.

Соматоформний розлад (соматизована психічна реакція) — це різновид психосоматичного розладу, за якого у пацієнта наявні численні фізичні скарги за відсутності об’єктивних даних, що підтверджують наявність тяжкого органічного захворювання. Хоча можуть спостерігатися неспецифічні функціональні порушення, результати медичних обстежень не виявляють патологічних змін, які могли б пояснити вираженість симптомів.

Ключові ознаки

• Персистуючі соматичні скарги.
• Постійне прагнення до медичних обстежень, незважаючи на негативні результати.
• Невідповідність між інтенсивністю симптомів та об’єктивними клінічними знахідками.
• Зв’язок виникнення або загострення симптомів зі стресовими подіями, міжособистісними конфліктами чи емоційними потрясіннями.

Пацієнти зазвичай відкидають припущення про психологічну природу своїх скарг, навіть якщо у них наявні прояви тривоги або депресії. Важливо підкреслити, що соматоформний розлад не є симуляцією — страждання пацієнта реальне, а симптоми зумовлені особливостями психофізіологічної реакції на стрес.

Психосоціальні чинники
Часто в анамнезі можна виявити хронічні життєві труднощі: конфлікти у сім’ї, робочий стрес, втрату близьких, ізоляцію чи нестачу соціальної підтримки. Деякі пацієнти можуть несвідомо використовувати хворобу як спосіб отримати увагу чи турботу. Схильність до соматизації частіше спостерігається у людей, яких у дитинстві привчали придушувати емоції або вважати їх прояв ознакою слабкості.

Клінічні прояви
Можливі скарги:

• біль у ділянці серця, шлунка, голови;
• порушення роботи серцево-судинної, травної чи сечовидільної систем;
• запаморочення, відчуття браку повітря;
• парестезії, тремор, відчуття оніміння.

Медичні дослідження зазвичай не підтверджують наявності органічної патології. Високий рівень тривожності та схильність до «медичного шопінгу» (частих змін лікарів у пошуку діагнозу) є типовими.

Епідеміологія
Поширеність соматоформних розладів у загальній популяції становить 0,1–0,5%. За даними ВООЗ, до 25% пацієнтів загальної медичної практики можуть мати соматоформні розлади. Жінки страждають частіше, ніж чоловіки. Захворювання переважно виявляють у дорослих, але окремі форми можуть проявлятися у дітей.

Класифікація за МКХ-10

• F45.0 — Соматизований розлад
• F45.1 — Недиференційований соматоформний розлад
• F45.2 — Іпохондричний розлад
• F45.3 — Соматоформна дисфункція вегетативної нервової системи
• F45.4 — Хронічний соматоформний больовий розлад
• F45.8 — Інші соматоформні розлади (МКХ-10, ВООЗ)

Патогенез
Згідно з нейропсихологічними моделями, у таких пацієнтів знижений поріг переносимості фізичного дискомфорту. Незначні сенсорні відчуття можуть інтерпретуватися як біль або ознака тяжкої хвороби. Це формує «замкнене коло» тривоги та фіксації на симптомах. Запусковим механізмом найчастіше є тривалий стрес.

Диференційна діагностика
Важливо виключити органічні, ендокринні, інфекційні та інші патології, а також депресивні та тривожні розлади, які можуть маскуватися під соматичні симптоми.

Лікування
Ефективна терапія потребує мультидисциплінарного підходу:

• Психотерапія — когнітивно-поведінкова, психодинамічна, інтегративна.
• Освітня робота — пояснення зв’язку між емоційним станом і соматичними симптомами.
• Медикаментозна терапія — антидепресанти чи анксіолітики за показаннями.
• Розвиток навичок емоційної регуляції та стрес-менеджменту.

Прогноз
За умови раннього виявлення та комплексного лікування прогноз сприятливий, хоча схильність до соматизації може зберігатися.