ПТСР (PTSD) у військових: що варто знати

Багато ветеранів і діючих військових після повернення з війни стикаються з тим, що життя «на мирній землі» вже не відчувається таким, як раніше. Можуть з’являтися кошмари, спалахи гніву, відчуття постійної небезпеки, проблеми зі сном чи відстороненість від близьких, небажання жити. Усе це - не «слабкість» і не «вигадки», а симптоми посттравматичного стресового розладу (ПТСР).

Як проявляється ПТСР?

• Постійні спогади про пережите (спалахи пам’яті, флешбеки).
• Кошмари, проблеми зі сном.
• Дратівливість, спалахи гніву.
• Відчуття постійної небезпеки, неможливість розслабитися.
• Відсторонення від сім’ї, друзів, втрата інтересу до життя.
• Вживання алкоголю чи інших речовин як спосіб «заглушити» біль.

Чому важливо звернутися по допомогу?

Без підтримки ПТСР може «захоплювати» життя: руйнувати стосунки, кар’єру, здоров’я. Але гарна новина в тому, що це стан піддається лікуванню.

Чому важко визнати ПТСР?

За словами Вірджінії Круз (авторки книги "The Soldier's Guide to PTSD"), більшість військових довго відмовляються бачити у себе цю проблему. Причини зрозумілі:

• Культура сили. У війську прийнято триматися «як броня», не показувати біль і вразливість.
• Стигма. Є страх, що визнаєш проблему , і тебе сприймуть як «ненадійного» чи «психологічно слабкого».
• Заперечення. Часто легше сказати собі «зі мною все нормально», ніж зустрітися з болючими спогадами.
• Порівняння. Багато хто думає: «Інші бачили ще гірше, то чого мені скаржитись?»
• Міфи, про «бойовий досвід» Віра у те, що «ПТСР буває лише у тих, хто безпосередньо стріляв» або хто був у постійному бою. Травма може бути набутa і внаслідок служби в тилу, свідченнях жахливих подій, втрати побратимів, або непрямих дій, які люди не можуть чи не знають, як обговорювати.
• Сором і переконання «я не заслуговую допомоги / відпочинку / одужання. Багато військових мають внутрішнє переконання, що їхній біль не настільки серйозний, щоб просити допомоги. Це пов’язано зі «моральною травмою» - моральним болем через те, що сталося, через те, що зробили або не зробили.
• Культура сили і мовчання. У військовому середовищі звикли триматися, не відкриватися, «не давати слабину». Це часто означає, що симптоми ПТСР ховаються, і людина сподівається, що «просто пройде сама». Ця стратегія може тимчасово працювати, але пізніше симптоми накопичуються і можуть призвести до більш серйозних порушень.

              Але ПТСР - це не питання сили чи слабкості.

 Це природна реакція психіки на ненормально важкі обставини.

Моркова травма і почуття провини, сорому

Концепція moral injury (моральної травми) - це не просто страх чи жах- це коли людина:

-          в наслідок служби зробила або була змушена брати участь у діях, що суперечать її глибоким моральним переконанням;

-          зробила щось, чого не змогла запобігти;

-          чи була свідком неправомірних дій і почувається винною за те, що не змогла втрутитися.

Почуття провини і сорому мають ключовий вплив:

-          Стають тригером для уникання, ізоляції, зниження самооцінки.

-          Часто супроводжуються думками: «Я заслуговую страждань», «Я не гідний допомоги».

-          Це може порушувати відносини, бо людина може віддалятись від інших.

Практичні кроки, щоб працювати з ПТСР:

1.   Інформація та освіта
Дізнатися, що таке ПТСР, як проявляється, які види симптомів - це не просто “для теорії”, а перший захід захисту. Коли людина розуміє, що відбувається, вона менше боїться і може шукати допомогу активніше.

2.   Визначення тригерів
Скласти список ситуацій, спогадів, сигналів тіла, які викликають сильні реакції. Це може бути запах, звук, певне слово чи образ, або нагадування про загибель товариша. Після цього - навчання способів реагування: дихання, заземлення, перенаправлення уваги. Коли тригери знаєш, - вони вже не здаються такими страшними.

3.   Правильний вибір терапії
Психотерапія (наприклад, EMDR, когнітивно-поведінкова терапія, експозиційна терапія).

Психіатрична підтримка (за потреби — медикаменти для зниження симптомів).

Групи підтримки ветеранів, де можна говорити з тими, хто «розуміє зсередини».

4.   Робота з соромом, з почуттями провини
Важливо визнавати, що такі почуття - не слабкість, а логічна відповідь на те, що сталося. Часто корисно обговорювати моральні дилеми з терапевтом чи з іншими ветеранами. Групова терапія або спеціальні вправи (наприклад, письмові, рефлексивні) можуть допомогти.

5.   Підтримка ближніх
Важливо, щоб сім’я, партнери чи друзі розуміли, як ПТСР працює, які симптоми можуть бути, які реакції не обов’язково означають “слабкість” або “волю”. Підтримка з боку оточення - великий ресурс.

6.   Самодопоміжні стратегії
Фізична активність, регулярний режим сну, відпочинок, здорове харчування, практики усвідомлення (mindfulness), заземлення та “якорі” у реальності (те, що повертає у тут і зараз) - усе це допомагає знизити рівень тривоги. Важливе зменшення вживання речей, які тимчасово “заглушають” біль, але згодом погіршують стан (алкоголь, ізоляція).

Додаткові симптоми і сигнали, які можуть бути менш очевидними

Окрім “класичних” ознак ПТСР, є ті, які часто залишаються поза увагою:

• Постійне почуття тіла в напрузі, неспокій, відчуття “бути готовим до атаки”.
• Проблеми з пам’яттю: забування частин події, розрізнені спогади, розгубленість.
• Фізіологічні симптоми: серцебиття, проблеми зі шлунком, біль без очевидної медичної причини.
• Емоційні спалахи: раптові прояви гніву чи плачу, навіть коли загальний стан дозволяє бути спокійним.

Що варто пам’ятати

• ПТСР -  це не вирок і не ознака слабкості.
• Ви не залишаєтесь із цим наодинці - багато військових переживають подібне.
• Пошук допомоги - це прояв сили, а не слабкості.

            ПТСР - це ворог, з яким можна боротися.  Але для цього потрібна

            чесність із самим собою і готовність прийняти підтримку.